Забродівська громада

Волинська область, Ратнівський район

Історія с. Заброди

Перша писемна згадка про село Заброди датована 1565 роком. Спочатку село мало назву Костине від імені першого поселенця Костянтина, вихідця із королівських бояр, які жили в містечку Ратне за короля Владислава IV Іоанна Казимира та Станіслава Августа.

Свою теперішню назву село одержало від місця знаходження його за бродом, який відділяв його від містечка Ратне. Брід цей, як розповідають старожили, утворився від великого руху кавалерійських військ під час війни зі шведами.

В селі Заброди знаходиться одна з найстаріших церков Ратнівщини, побудована і висвячена в ім’я Святого Апостола і євангеліста Іоанна Богослова, має статус пам’ятки архітектури місцевого значення. В літописі церков Волині розповідається, що перший храм у селі Заброди було збудовано близько 1600 року прихожанами. Храм кілька разів зазнавав руйнувань від пожежі, але відбудовувався зусиллями прихожан, а також з допомогою ратненського воєводи Сосновського.  Після пожежі 1669 року, яка знищила практично все село, церкву знову відбудували.  У 1809 році храм за допомогою священника Йосипа Тарановського і прихожан було розширено і зовсім оновлено, 1866 році поставлено на кам’яний фундамент, у 1873 р. побудована нова дзвіниця. В такому вигляді церква існує до теперішнього часу.

В 1873 році в Забродах було відкрите однокласне народне училище, яке проіснувало до 1880 року . Навчання проводив священник Яків Дашкевич.

У березні 1921 року за мирним Ризьким договором західноукраїнські землі почали належати Польщі на умовах рівноправності національностей, вільного розвитку рідної мови, культури, релігії. Однак польський уряд систематично не виконував умов договору щодо забезпечення національно-політичних прав українського населення. Уже 21 травня 1921 року волинський воєвода видав наказ про заборону української мови в навчальних закладах і установах воєводства. Для зміцнення польської присутності на Волині уряд спрямовував переселенців з центральної Польщі. У 30-х роках у Забродах налічувалося три польських сім’ї осадників (так їх називали), які вчителювали, їм також надавались кращі землі.

В кінці 1921 року в селі побудували школу. Директором спочатку була Клотильда Токаржевська, пізніше – Олексій Лісовський. Вчителями були переважно поляки, які викладали польською мовою. Лише Закон Божий викладався українською, який вів священник Іван Матюха. Школа діяла до 1939 року.

В 1938 році солтисом (староста) був Корнелюк Антон Савович, який щомісяця їздив у село Гірники, де була волость, збирав податки та звітував щодо їх сплати населенням.

25 вересня 1939 року в Забродах була встановлена радянська влада. Першим сільським головою було призначено Ковальчука Лавріна. В лютому 1940 року в селі організували колгосп головою якого було призначено Бакалюка Петра Харитоновича. В жовтні 1940 року знову відкрилась школа директором якої стала Матюха Мілітіна Василівна, дружина священника. В тому ж році відкрито дитячий садок звідувачем якого була Вертей Текля Мефодіївна.

28 червня 1941 року село Заброди окупувала німецька армія. Найчорніші сторінки історії села розпочалися саме з приходом німецько-фашистських загарбників. Терор, масові розстріли єврейського населення, насильне вивезення місцевих жителів на примусові роботи в Німеччину – так характеризувався період окупації.

У 1943 році на території села Заброди почав активно діяти загін Пантелеймона Української повстанської армії, який вів бої як проти гітлерівців так і проти загонів НКВС. В цей же час Оніщук Юхим створив невеликий партизанський загін, який також вів боротьбу із німецькими окупантами.

20 липня 1944 року в ході наступальної операції село Заброди було повністю звільнене від німецької армії. Після деокупації села значну кількість забродівчан було мобілізовано до Радянської армії, в складі якої багато дійшло до Перемоги, а також багато загинули в бою.

По закінченню Другої світової війни розпочалися репресії щодо деяких жителів села Заброди, яких звинувачували головним чином в зв’язках з німецькими окупантами, участі чи сприянню діяльності Української повстанської армії.

В 1945 році в селі Заброди почав діяти фельдшерсько-акушерський пункт.

В 1947 році заснований перший будинок культури.

В березні 1949 року відновилася робота колгоспу ім. Молотова (сучасна назва ім. Лесі Українки).

В 1950 році створено першу бібліотеку.

В 1967 році утворене Забродівське споживче товариство до якого входили села Поступель, Видраниця, Замшани, Зоряне, Якушів, Велимче, Датинь. В цьому ж році запрацювала Забродівська дільнична лікарня ветеринарної медицини.

В 1970 році побудоване сучасне приміщення Забродівської загальноосвітньої школи.

З початку заснування інституту місцевої влади до складу Забродівської сільської ради входять села Лучичі та Якушів.

15 травня 2017 року в процесі децентралізації влади шляхом добровільного об’єднання громад було створено Забродівську сільську об’єднану територіальну громаду до складу якої увійшли Видраницька, Поступельська, Річицька та Щедрогірська сільські ради. Сільським головою обрано Калачука Миколу Михайловича, який незмінно очолює Забродівську громаду з 31 травня 1990 року.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора